пожежний
ПОЖЕ́ЖНИЙ, а, е.
1. Прикм. до поже́жа.
Вживання гасових ламп серед сухої пряжі та клоччя було заборонене через пожежну небезпеку (Смолич, II, 1958, 28);
// Признач. для повідомлення про пожежу.
Владно вдарив на сполох мідний пожежний дзвін (Гончар, Тронка, 1963, 207);
// Признач. для гасіння пожежі.
Пожежні Розсохлися бочки (С. Ол., Вибр., 1959, 212);
Пожежна команда;
// У якому зберігається знаряддя, признач. для гасіння пожежі.
По широкій улиці і повз пожежний сарай за вигоном.. сунули [люди] натовпом (Головко, II, 1957, 344);
// Признач. для спостереження за виникненням пожежі.
— То на горах не поліцейські доми з пожежними каланчами (Н.-Лев., IV, 1956, 260);
На високій пожежній вежі ходить вартовий з гвинтівкою і пильнує небо (Тют., Вир, 1964, 306).
∆ Поже́жне депо́ див. депо́.
2. Стос. до пожежі.
Пожежу, висловлюючись пожежним терміном, локалізовано (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 78).
3. перен. Дуже поспішний, що вимагає негайної дії.
◊ В поже́жному поря́дку — дуже швидко, спішно; наспіх.
— В пожежному порядку вже організовано кілька ватаг (Головко, II, 1957, 562).
Словник української мови (СУМ-11)