пожовтіти
ПОЖОВТІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.
Стати жовтим, з жовтуватим відтінком.
Як блідную покаже осінь твар І спіла овощ пожовтіє, Він трусить яблука і сушить на узвар (Л. Боровиковський);
Вони [гроші] .. вже вилиняли й пожовтіли, припали пилом (В. Кучер);
Хліба під сонцем пожовтіли (М. Нагнибіда);
Пожовтіла вже трава, загубила вроду (В. Сосюра);
– Кругле рожеве личко витяглося, щоки запали, поблідли.., пожовтіли (Панас Мирний);
Багряно кров проступає крізь бинти. Лице так страшно пожовтіло (В. Сосюра);
В саме серце вразила Теодосія Іванкова страта. За ці півдня Теодосій осунувся, пожовтів (А. Хижняк).
(1) Пожовті́ти (почорні́ти, позелені́ти) від зло́сті (за́здрості, доса́ди і т. ін.) – стати жовтим від роздратування, невдоволення ким-, чим-небудь.
Ще більше пожовтів [Жолкевський] від злості, коли побачив по очах пані, що вона задоволена з гетьманової прикрості й козакового зухвальства (Іван Ле).
◇ В оча́х жовті́є (жо́вкне, темні́є і т. ін.) / пожовті́ло (пожо́вкло, потемні́ло і т. ін.) див. жовті́ти.
Словник української мови (СУМ-20)