Словник української мови у 20 томах

позавчора

ПОЗАВЧО́РА, присл.

У день, який передує вчорашньому; напередодні вчорашнього дня, два дні тому.

Рушили [заробітчани], і марево знову задрижало попереду, як учора, як позавчора (О. Гончар);

// У недалекому минулому, не дуже давно, донедавна.

Що за допусти господні? – Позавчора – кріпаки; Вчора – вільні, а сьогодні – Хоч під вікна по шматки! (П. Грабовський).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. позавчора — позавчо́ра прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
  2. позавчора — присл. У день, який передує вчорашньому; напередодні вчорашнього дня, два дні тому. || У недалекому минулому, не дуже давно, донедавна.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. позавчора — Позавчо́ра, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. позавчора — ПОЗАВЧО́РА, присл. У день, який передує вчорашньому; напередодні вчорашнього дня, два дні тому. Рушили [заробітчани], і марево знову задрижало попереду, як учора, як позавчора (Гончар, Таврія, 1952, 31); // У недалекому минулому, не дуже давно, донедавна.  Словник української мови в 11 томах
  5. позавчора — Позавчора нар. Третьяго дня. Ні! лучче я зав'яжуся хусткою попросту, як позавчора. Левиц. І. 196.  Словник української мови Грінченка