позакидати

ПОЗАКИДА́ТИ¹, а́ю, а́єш, док., кого, що.

Заки́дати чим-небудь усіх або багатьох, усе або багато чого-небудь, у багатьох місцях.

Лісні духи оточили його [озеро] непрохідними колючими кущами, завалили камінням, позакидали глибокими мохами і болотом (В. Гжицький);

// безос.

Випав великий сніг. Протоптані стежки позакидало, і від них не залишилося й сліду (С. Чорнобривець).

ПОЗАКИДА́ТИ², а́ю, а́єш, док.

1. що. Закинути кудись усе або багато чого-небудь.

Як так граться, то я й палички позакидаю (Номис);

До самого двору тими вінками величаємось. А вступаючи в двір, схопимо з себе, позакидаємо (Марко Вовчок);

Взяла вона той мундир, роздерла й розшматувала і позакидала шматки у кущі (І. Нечуй-Левицький);

// Викинути як непотрібне.

– Жінок і дівчат щоб ні одної не було [на полі]. Щоб і сапи свої позакидали... (В. Кучер).

2. що. Різким рухом підняти вгору, відкинути, відвести назад, убік (голови, руки, ноги і т. ін.) (перев. про всіх або багатьох).

Молоді, чорняві скрипачі позакидали назад голови, так що на них ледве держались шапки (І. Нечуй-Левицький).

3. що. Припинити займатися чимсь, закинути, забути все або багато чого-небудь.

– От так! що ж ми тепер робитимемо, коли книжки позакидали? – сказала Олеся (І. Нечуй-Левицький).

4. кого, перев. 3 ос., безос. або зі сл. доля і т. ін. Занести далеко, опинитися далеко (про всіх або багатьох).

Після школи багатьох доля позакидала за кордон.

5. кого, розм. Помістити в яке-небудь приміщення для відгодовування (свійських птахів, тварин) (усіх або багатьох).

– Гуси позакидала в кучу годувати к різдву (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. позакидати — позакида́ти 1 дієслово доконаного виду закидати усіх або багатьох позакида́ти 2 дієслово доконаного виду закинути кудись усе або багато чогось  Орфографічний словник української мови
2. позакидати — див. кидати  Словник синонімів Вусика
3. позакидати — I -аю, -аєш, док., перех. Закидати чим-небудь усіх чи багатьох, усе чи багато чого-небудь, у багатьох місцях. || безос. II -аю, -аєш, док., перех. 1》 Закинути кудись усе чи багато чого-небудь. || Викинути як непотрібне.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. позакидати — ПОЗАКИДА́ТИ¹, а́ю, а́єш, док., перех. Заки́дати чим-небудь усіх або багатьох, усе або багато чого-небудь, у багатьох місцях. Лісні духи оточили його [озеро] непрохідними колючими кущами, завалили камінням...  Словник української мови в 11 томах
5. позакидати — Позакида́ти, -да́ю, -єш гл. Забросить, закинуть (во множествѣ). В мене в багато чобіт, що я позакидав нагору. Рудч. Ск. І. 213. Персні позакидали в воду. К. ХП. 27. Позакидали голови, насилу на їх держались шапки. Левиц. І. 15.  Словник української мови Грінченка