Орфографічний словник української мови

позакидати

позакида́ти 1

дієслово доконаного виду

закидати усіх або багатьох

позакида́ти 2

дієслово доконаного виду

закинути кудись усе або багато чогось

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. позакидати — див. кидати  Словник синонімів Вусика
  2. позакидати — I -аю, -аєш, док., перех. Закидати чим-небудь усіх чи багатьох, усе чи багато чого-небудь, у багатьох місцях. || безос. II -аю, -аєш, док., перех. 1》 Закинути кудись усе чи багато чого-небудь. || Викинути як непотрібне.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. позакидати — ПОЗАКИДА́ТИ¹, а́ю, а́єш, док., кого, що. Заки́дати чим-небудь усіх або багатьох, усе або багато чого-небудь, у багатьох місцях. Лісні духи оточили його [озеро] непрохідними колючими кущами, завалили камінням, позакидали глибокими мохами і болотом (В.  Словник української мови у 20 томах
  4. позакидати — ПОЗАКИДА́ТИ¹, а́ю, а́єш, док., перех. Заки́дати чим-небудь усіх або багатьох, усе або багато чого-небудь, у багатьох місцях. Лісні духи оточили його [озеро] непрохідними колючими кущами, завалили камінням...  Словник української мови в 11 томах
  5. позакидати — Позакида́ти, -да́ю, -єш гл. Забросить, закинуть (во множествѣ). В мене в багато чобіт, що я позакидав нагору. Рудч. Ск. І. 213. Персні позакидали в воду. К. ХП. 27. Позакидали голови, насилу на їх держались шапки. Левиц. І. 15.  Словник української мови Грінченка