позатягати

ПОЗАТЯГА́ТИ, а́ю, а́єш і ПОЗАТЯ́ГУВАТИ, ую, уєш, док.

1. кого, що. Затягти, помістити куди-небудь усе або багато чогось, усіх або багатьох.

Позатягав борони у двір.

2. кого, що. Втягти в середину чого-небудь, у себе, засмоктати все або багато чогось, усіх або багатьох;

// безос.

Ринула злива .. Позамулювало луки, позатягувало копиці сіна (К. Гордієнко).

3. у сполуч. зі сл. сигарети, люльки, цигарки і т. ін. Закурити сигарети, люльки, цигарки і т. ін. (про всіх або багатьох).

Парубоцтво ж, вирядившися по-свойому [по-своєму], шапки набакир, люльки позатягують, та купами ходять кругом дівчат (Г. Квітка-Основ'яненко).

4. що. Стягнувши краї, кінці чого-небудь, з'єднати їх, ліквідувати в багатьох місцях дірки, отвори і т. ін.

– Ну й чоботи... чисто потрухли .. Позатягав, як умів, де більші дірки, й нічого (А. Тесленко).

5. що. Огорнути, оповити, заволокти чим-небудь усе або багато чогось.

Стояла осінь. Що може бути кращого за цю пору в Карпатах, як ще тумани не позатягували гори (А. Турчинська);

// безос.

Оксен .. врізав такого гопака, що позатягало пилюкою вікна і лампа жевріла, як би десь на токовищі (Григір Тютюнник);

// розм. Напнути, натягти все або багато чогось на всіх або багатьох.

– Позатягайте коням торби на голови, щоби не ірзали [не крутилися] (І. Франко).

6. що, розм. Затримати надовго хід, здійснення чого-небудь (про всіх або багатьох).

Багато селян позатягало позички в рустикальнім банку (І. Франко).

(1) О́чі (що́ки) позатяга́ло, безос. – очі, щоки запали, ввалилися в кого-небудь.

– Сам гарний: жовтий, як віск, а худий, як скіпка, ще й очі позатягало (Б. Грінченко).

Словник української мови (СУМ-20)