позатягати
ПОЗАТЯГА́ТИ, а́ю, а́єш і ПОЗАТЯ́ГУВАТИ, ую, уєш, док., перех.
1. Затягти, помістити куди-небудь усе або багато чогось, усіх або багатьох.
Позатягав борони у двір.
2. Втягти в середину чого-небудь, у себе, засмоктати все або багато чогось, усіх або багатьох;
// безос.
Ринула злива.. Позамулювало луки, позатягувало копиці сіна (Горд., Цвіти.., 1951, 21).
Животи́ позатяга́ло, безос. — животи запали у всіх або багатьох.
Їсти нам хочеться, — аж животи позатягало (Тесл., Вибр., 1950, 50);
О́чі (що́ки) позатяга́ло, безос. — очі, щоки запали, ввалилися в кого-небудь.
— Сам гарний: жовтий, як віск, а худий, як скіпка, ще й очі позатягало (Гр., II, 1963, 483).
3. у сполуч. з сл. люльки, цигарки і т. ін. Закурити люльки, цигарки і т. ін. (про всіх або багатьох).
Парубоцтво ж, вирядившися по-свойому [по-своєму], шапки набакир, люльки позатягують, та купами ходять кругом дівчат (Кв.-Осн., II, 1956, 425).
4. Стягнувши краї, кінці чого-небудь, з’єднати їх, ліквідувати в багатьох місцях дірки, отвори і т. ін.
— Ну й чоботи… чисто потрухли.. Позатягав, як умів, де більші дірки, й нічого (Тесл., Вибр., 1950, 40).
5. Огорнути, оповити, заволокти чим-небудь усе або багато чогось.
Стояла осінь. Що може бути кращого за цю пору в Карпатах, як ще тумани не позатягували гори (Турч., Зорі.., 1950, 61);
// безос.
Оксен.. врізав такого гопака, що позатягало пилюкою вікна і лампа жевріла, як би десь на токовищі (Тют., Вир, 1964, 208);
// розм. Напнути, натягти все або багато чогось на всіх або багатьох.
— Позатягайте коням торби на голови, щоби не ірзали [не крутилися] (Фр., VIII, 1952, 305).
6. розм. Затримати надовго хід, здійснення чого-небудь (про всіх або багатьох).
Багато селян позатягало позички в рустикальнім банку (Фр., VII, 1951, 297).
Словник української мови (СУМ-11)