позатягати

позатяга́ти

-аю, -аєш і позатягувати, -ую, -уєш, док., перех.

1》 Затягти, помістити куди-небудь усе чи багато чогось, усіх чи багатьох.

2》 Втягти в середину чого-небудь, у себе, засмоктати все чи багато чогось, усіх чи багатьох.

|| безос.

3》 у сполуч. зі сл. люльки, цигарки і т. ін. Закурити люльки, цигарки і т. ін. (про всіх чи багатьох).

4》 Стягнувши краї, кінці чого-небудь, з'єднати їх, ліквідувати в багатьох місцях дірки, отвори і т. ін.

5》 Огорнути, оповити, заволокти чим-небудь усе чи багато чогось.

|| безос.

|| розм. Напнути, натягти все чи багато чогось на всіх чи багатьох.

6》 розм. Затримати надовго хід, здійснення чого-небудь (про всіх чи багатьох).

Значення в інших словниках

1. позатягати — позатяга́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. позатягати — ПОЗАТЯГА́ТИ, а́ю, а́єш і ПОЗАТЯ́ГУВАТИ, ую, уєш, док. 1. кого, що. Затягти, помістити куди-небудь усе або багато чогось, усіх або багатьох. Позатягав борони у двір. 2. кого, що.  Словник української мови у 20 томах
3. позатягати — ПОЗАТЯГА́ТИ, а́ю, а́єш і ПОЗАТЯ́ГУВАТИ, ую, уєш, док., перех. 1. Затягти, помістити куди-небудь усе або багато чогось, усіх або багатьох. Позатягав борони у двір.  Словник української мови в 11 томах
4. позатягати — Позатяга́ти, -га́ю, -єш гл. 1) Затянуть (во множествѣ). Люльки позатягають та купами ходять кругом дівчат. Кв. 2) очі позатягало. Глаза ввалились. Левиц. Пов. 100.  Словник української мови Грінченка