позахмарний
ПОЗАХМА́РНИЙ, а, е.
Який міститься, пербуває за хмарами, підноситься вище хмар.
– Я літаю над Гімалаями, бачу позахмарні піки, бачу пальми, священний Ганг, храми Мадраса (П. Загребельний);
// перен. Далекий, недосяжний.
◇ (1) Ширя́ти у позахма́рному про́сторі (д) див. вита́ти.
Словник української мови (СУМ-20)