позганяти

ПОЗГАНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ПОЗГО́НИТИ, ню, ниш, док.

1. кого. Зігнати звідусіль в одне місце всіх або багатьох людей, багато худоби, птиці і т. ін.

[Начальник штабу:] Виявляється, німці від річки до станції Колокол проклали нову дорогу .. Ось вона. Позганяли населення і будували день і ніч (О. Корнійчук);

[Івасик:] Коней, татку, позганяли під одну повітку (С. Голованівський);

От уже й овець позгонили [хлопці] до гурту (Панас Мирний).

2. кого. Прогнати звідкись, з певного місця всіх або багатьох людей, багато птахів, комах і т. ін.

Позганяти граків з дерева.

3. що. Скинути, змести, змахнути з поверхні чого-небудь усе або багато чогось, у багатьох місцях.

Вітер позганяв сніг з дороги.

Значення в інших словниках

1. позганяти — позганя́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. позганяти — -яю, -яєш і позгонити, -ню, -ниш, док., перех. 1》 Зігнати звідусіль в одне місце всіх чи багатьох людей, багато худоби, птиці і т. ін. 2》 Прогнати звідкись, з певного місця всіх чи багатьох людей, багато птахів, комах і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позганяти — ПОЗГАНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ПОЗГО́НИТИ, ню, ниш, док., перех. 1. Зігнати звідусіль в одне місце всіх або багатьох людей, багато худоби, птиці і т. ін. [Начальник штабу:] Виявляється, німці від річки до станції Колокол проклали нову дорогу.. Ось вона.  Словник української мови в 11 томах
4. позганяти — Позганя́ти, -ня́ю, -єш гл. Согнать (многихъ). Позганяй граків. Драг. 413.  Словник української мови Грінченка