позолоть

ПО́ЗОЛОТЬ, і, ж., поет.

Те саме, що позоло́та 1, 2.

* Образно. От постала в його уяві кімната, пофарбована світлими веселими тонами – блакить і позолоть... (Я. Гримайло);

Від особи Ореста Білинського падала позолоть на час і місце її ранньої молодості, й Олена підсвідомо ідеалізувала у своїх розповідях і Ліски, і життя в лісництві (Ірина Вільде).

Значення в інших словниках

1. позолоть — по́золоть іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. позолоть — -і, ж., поет. Те саме, що позолота 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позолоть — ПОЛУ́ДА (те, що показує когось, щось у кращому вигляді, ніж є насправді), ПОЗОЛО́ТА, ПО́ЗОЛОТЬ, ПОЗЛІ́ТКА, СУХОЗЛІТКА, СУХОЗЛО́ТИЦЯ, МІШУРА́ розм. Вона..  Словник синонімів української мови
4. позолоть — ПО́ЗОЛОТЬ, і, ж., поет. Те саме, що позоло́та 1, 2. *Образно. От постала в його уяві кімната, пофарбована світлими веселими тонами — блакить і позолоть… (Грим., Син..  Словник української мови в 11 томах