позолоть

ПО́ЗОЛОТЬ, і, ж., поет. Те саме, що позоло́та 1, 2.

*Образно. От постала в його уяві кімната, пофарбована світлими веселими тонами — блакить і позолоть… (Грим., Син.., 1950, 70);

Від особи Ореста Білинського падала позолоть на час і місце її ранньої молодості, й Олена підсвідомо ідеалізувала у своїх розповідях і Ліски, і життя в лісництві (Вільде, Сестри.., 1958, 5).

Значення в інших словниках

1. позолоть — по́золоть іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. позолоть — -і, ж., поет. Те саме, що позолота 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позолоть — ПО́ЗОЛОТЬ, і, ж., поет. Те саме, що позоло́та 1, 2. * Образно. От постала в його уяві кімната, пофарбована світлими веселими тонами – блакить і позолоть... (Я.  Словник української мови у 20 томах
4. позолоть — ПОЛУ́ДА (те, що показує когось, щось у кращому вигляді, ніж є насправді), ПОЗОЛО́ТА, ПО́ЗОЛОТЬ, ПОЗЛІ́ТКА, СУХОЗЛІТКА, СУХОЗЛО́ТИЦЯ, МІШУРА́ розм. Вона..  Словник синонімів української мови