покоситися
ПОКОСИ́ТИСЯ¹, ошу́ся, о́сишся, док., розм.
Те саме, що покоси́ти¹ 1, 2.
ПОКОСИ́ТИСЯ², ошу́ся, о́сишся, док.
1. Ставати косим (у 2, 3 знач.).
Вікна покосились, двері понижчали й трохи ввійшли в землю (І. Нечуй-Левицький);
* У порівн. Після другої [чарки] лице Василеве помуріло [побуріло], очі наче покосилися (Панас Мирний).
2. на кого – що. Подивитися збоку, скоса.
Підпарубок спаленів і мовчки покосився на Докію (М. Стельмах);
Проковтне [Данько] хліб і знову відкусить, і знову покоситься на шматок, чи багато зосталось (О. Гончар);
// чим. Подивитися неприязно, вороже.
Он скільки списав [Ордін-Нащокін] паперу. Недобре покосився боярин оком на стіл, завалений сувоями пергаментних списків (Н. Рибак).
Словник української мови (СУМ-20)