покраяти

ПОКРА́ЯТИ, а́ю, а́єш, док., що.

1. Порізати щось повністю, без остачі на багато частин, шматків.

Він покраяв принесену ковбасу на рівні кусники і розділив між усіх, нікого не минаючи (І. Франко);

– Він ніколи .. м'яса не варив, але, покраявши конятину чи звірину, чи яловичину, пік на жару (О. Довженко);

Ольга Петрівна налила йому другу склянку, потім покраяла пиріг і присунула тарілку (О. Бойченко).

2. рідко. Те саме, що покро́їти.

Підрізав поли він чимало, – Якраз щоб на рукава стало, – Покраяв та попришивав – І знов рукава як рукава (Л. Глібов).

3. перен. Розділити поверхню на багато окремих частин (борознами, межами, заглибинами, смугами і т. ін.);

// Вкрити зморшками, рубцями (звичайно обличчя, шию).

Значення в інших словниках

1. покраяти — покра́яти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. покраяти — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Порізати щось повністю, без остачі на багато частин, шматків. 2》 рідко. Те саме, що покроїти. 3》 перен. Розділити поверхню на багато окремих частин (борознами, межами, заглибинами, смугами і т. ін.). || Вкрити зморшками, рубцями (звичайно обличчя, шию).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. покраяти — покра́яти порізати (ст): Покрай дрібненько в па́ски ковбасу, цибульку втри яйко і додай майонезу – буде добра салатка (Авторка)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. покраяти — КРО́ЇТИ (розрізати тканину, шкіру тощо на частини відповідної форми та розміру для пошиття з них одягу, взуття тощо), РОЗКРО́ЮВАТИ, КРА́ЯТИ розм.; ВИКРО́ЮВАТИ (вирізати з тканини, шкіри такі частини). — Док.: покро́їти, розкро́їти, покра́яти, ви́кроїти.  Словник синонімів української мови
5. покраяти — ПОКРА́ЯТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Порізати щось повністю, без остачі на багато частин, шматків. Він покраяв принесену ковбасу на рівні кусники і розділив між усіх, нікого не минаючи (Фр., І, 1955, 301); — Він ніколи..  Словник української мови в 11 томах
6. покраяти — Покраяти, -краю, -єш гл. Порѣзать на куски. Та, покраявши поросятину, поклали що краще з свого боку. Ном. № 939, стр. 283.  Словник української мови Грінченка