покрівець
ПОКРІ́ВЕЦЬ, вця, ч., рідко.
1. Кришка для накривання бджолиних вуликів.
Покрівці на вулики ладнаю (Сл. Б. Грінченка);
// перен. Накривка для чого-небудь.
Паляниця була накрита плетеним покрівцем.
2. заст. Те саме, що покрива́ло 1.
– У вас вже дуже старі покрівці на аналоях, котрі стоять перед чудовим образом богородиці (І. Нечуй-Левицький);
– Підеш у стодолу спати. Ляжеш на сіно. – І витягла тут же з ліжка подушку, покрівець, дала і простирадло (М. Томчаній).
Словник української мови (СУМ-20)