покрівець
ПОКРІ́ВЕЦЬ, вця, ч., рідко.
1. Кришка для накривання бджолиних вуликів.
Покрівці на вулики ладнаю (Сл. Гр.);
// перен. Накривка для чого-небудь.
Паляниця була накрита плетеним покрівцем.
2. заст. Те саме, що покрива́ло 1.
— У вас вже дуже старі покрівці на аналоях, котрі стоять перед чудовим образом богородиці (Н.-Лев., III, 1956, 369);
— Підеш у стодолу спати. Ляжеш на сіно. — І витягла тут же з ліжка подушку, покрівець, дала і простирадло (Томч., Жменяки, 1964, 115).
Словник української мови (СУМ-11)