покуріти

ПОКУРІ́ТИ¹, ри́ть, док.

Виділяти дим при слабому горінні якийсь час.

ПОКУРІ́ТИ², покурить і рідко покурі́є, док.

Здіймати куряву вгору якийсь час;

// Поїхати, побігти, здіймаючи куряву.

Тачанки, підібравши мертвих і поранених кулеметників, покуріли в село (Ю. Яновський);

Машина чмихнула, покуріла в бокову вулицю... (Є. Гуцало).

Значення в інших словниках

1. покуріти — I -рить, док. Виділяти дим при слабому горінні якийсь час. II покурить і рідко покуріє, док. Здіймати куряву вгору якийсь час. || Поїхати, побігти, здіймаючи куряву.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. покуріти — покурі́ти 1 дієслово доконаного виду диміти деякий час покурі́ти 2 дієслово доконаного виду здіймати куряву якийсь час форми 'покуріє', 'покуріють' вживаються рідко  Орфографічний словник української мови
3. покуріти — ПОКУРІ́ТИ¹, ри́ть, док. Виділяти дим при слабому горінні якийсь час. ПОКУРІ́ТИ², покурить і рідко покурі́є, док. Здіймати куряву вгору якийсь час; // Поїхати, побігти, здіймаючи куряву.  Словник української мови в 11 томах