покурювати

ПОКУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., що і без дод.

Тягти дим з цигарки, люльки і т. ін., не поспішаючи або час від часу.

Начальник штабу, колишній учитель, спокійно покурюючи, вів тиху розмову із збудженим Павленком (Ю. Збанацький);

Покурюючи, без діла сидять на ослоні, по лутках чоловіка з п'ять (А. Головко).

(1) Поку́рювати / покури́ти лю́льку (калья́н, наргіле́ і т. ін.) – тягти дим із люльки, кальяну і т. ін., не поспішаючи або час від часу.

Юнаяков сидить [у сідлі] рівно, як у м'якому кріслі, і покурює люльку (В. Гжицький);

Покурюючи люльку, .. отаман ішов та й ішов, і пана обозного криків не чув-таки (О. Ільченко);

Покуримо люльки, щоб дома не журились (Номис);

(2) Поку́рювати тютю́н (самоса́д і т. ін.) – час від часу вживати для куріння тютюн, самосад і т. ін.

– Гарний тютюнець покурює, вражий син (С. Васильченко).

Значення в інших словниках

1. покурювати — -юю, -юєш, недок., перех. і без додатка. Тягти дим з цигарки, люльки і т. ін., не поспішаючи або час від часу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. покурювати — поку́рювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. покурювати — I. КУРИ́ТИ що і без додатка (цигарку, люльку тощо), ПАЛИ́ТИ, СМАЛИ́ТИ розм.; КАДИ́ТИ чим і без додатка, ДИМИ́ТИ (ДИМІ́ТИ) чим і без додатка, розм. (часто, довго, з азартом); ПОКУ́РЮВАТИ розм., РОЗКУ́РЮВАТИ розм., ПОПА́ХКУВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. покурювати — ПОКУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., перех. і без додатка. Тягти дим з цигарки, люльки і т. ін., не поспішаючи або час від часу. Начальник штабу, колишній учитель, спокійно покурюючи, вів тиху розмову із збудженим Павленком (Збан., Ліс.  Словник української мови в 11 томах