покурювати

ПОКУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., перех. і без додатка. Тягти дим з цигарки, люльки і т. ін., не поспішаючи або час від часу.

Начальник штабу, колишній учитель, спокійно покурюючи, вів тиху розмову із збудженим Павленком (Збан., Ліс. красуня, 1955, 55);

Покурюючи, без діла сидять на ослоні, по лутках чоловіка з п’ять (Головко, І, 1957, 298).

Поку́рювати лю́льку (калья́н і т. ін.) — тягти дим із люльки, кальяну і т. ін., не поспішаючи або час від часу.

Юнаяков сидить [у сідлі] рівно, як у м’якому кріслі, і покурює люльку (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 241);

Покурюючи люльку,.. отаман ішов та й ішов, і пана обозного криків не чув-таки (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 28);

Поку́рювати тютю́н (самоса́д і т. ін.) — час від часу вживати для куріння тютюн, самосад і т. ін.

— Гарний тютюнець покурює, вражий син (Вас., І, 1959, 349).

Значення в інших словниках

1. покурювати — -юю, -юєш, недок., перех. і без додатка. Тягти дим з цигарки, люльки і т. ін., не поспішаючи або час від часу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. покурювати — поку́рювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. покурювати — ПОКУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., що і без дод. Тягти дим з цигарки, люльки і т. ін., не поспішаючи або час від часу. Начальник штабу, колишній учитель, спокійно покурюючи, вів тиху розмову із збудженим Павленком (Ю.  Словник української мови у 20 томах
4. покурювати — I. КУРИ́ТИ що і без додатка (цигарку, люльку тощо), ПАЛИ́ТИ, СМАЛИ́ТИ розм.; КАДИ́ТИ чим і без додатка, ДИМИ́ТИ (ДИМІ́ТИ) чим і без додатка, розм. (часто, довго, з азартом); ПОКУ́РЮВАТИ розм., РОЗКУ́РЮВАТИ розм., ПОПА́ХКУВАТИ розм.  Словник синонімів української мови