покуріти
ПОКУРІ́ТИ¹, ри́ть, док. Виділяти дим при слабому горінні якийсь час.
ПОКУРІ́ТИ², покурить і рідко покурі́є, док. Здіймати куряву вгору якийсь час;
// Поїхати, побігти, здіймаючи куряву.
Тачанки, підібравши мертвих і поранених кулеметників, покуріли в село (Ю.Янов., І, 1958, 153);
Машина чмихнула, покуріла в бокову вулицю… (Гуц., Скупана.., 1965, 122).
Словник української мови (СУМ-11)