Великий тлумачний словник сучасної мови

покуріти

покурі́ти

I -рить, док.

Виділяти дим при слабому горінні якийсь час.

II покурить і рідко покуріє, док.

Здіймати куряву вгору якийсь час.

|| Поїхати, побігти, здіймаючи куряву.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. покуріти — покурі́ти 1 дієслово доконаного виду диміти деякий час покурі́ти 2 дієслово доконаного виду здіймати куряву якийсь час форми 'покуріє', 'покуріють' вживаються рідко  Орфографічний словник української мови
  2. покуріти — ПОКУРІ́ТИ¹, ри́ть, док. Виділяти дим при слабому горінні якийсь час. ПОКУРІ́ТИ², покурить і рідко покурі́є, док. Здіймати куряву вгору якийсь час; // Поїхати, побігти, здіймаючи куряву.  Словник української мови у 20 томах
  3. покуріти — ПОКУРІ́ТИ¹, ри́ть, док. Виділяти дим при слабому горінні якийсь час. ПОКУРІ́ТИ², покурить і рідко покурі́є, док. Здіймати куряву вгору якийсь час; // Поїхати, побігти, здіймаючи куряву.  Словник української мови в 11 томах