покурювати

поку́рювати

-юю, -юєш, недок., перех. і без додатка.

Тягти дим з цигарки, люльки і т. ін., не поспішаючи або час від часу.

Значення в інших словниках

1. покурювати — поку́рювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. покурювати — ПОКУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., що і без дод. Тягти дим з цигарки, люльки і т. ін., не поспішаючи або час від часу. Начальник штабу, колишній учитель, спокійно покурюючи, вів тиху розмову із збудженим Павленком (Ю.  Словник української мови у 20 томах
3. покурювати — I. КУРИ́ТИ що і без додатка (цигарку, люльку тощо), ПАЛИ́ТИ, СМАЛИ́ТИ розм.; КАДИ́ТИ чим і без додатка, ДИМИ́ТИ (ДИМІ́ТИ) чим і без додатка, розм. (часто, довго, з азартом); ПОКУ́РЮВАТИ розм., РОЗКУ́РЮВАТИ розм., ПОПА́ХКУВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. покурювати — ПОКУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., перех. і без додатка. Тягти дим з цигарки, люльки і т. ін., не поспішаючи або час від часу. Начальник штабу, колишній учитель, спокійно покурюючи, вів тиху розмову із збудженим Павленком (Збан., Ліс.  Словник української мови в 11 томах