полишений
ПОЛИ́ШЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до полиши́ти.
Ряди стоптаних капцанів, полишених біля порога, насичали повітря їдким запахом поту (М. Коцюбинський);
Жалюгідні плоти, за які билися між собою .. шведські вояки, полишені королем напризволяще (І. Волошин);
Полишені без воєводи, татари загелготіли і, розуміючи, що не вирватись їм з пастки, не забарилися скласти зброю (Н. Рибак);
Мистецтво – душа народу. І твори, полишені поколіннями предків, сприймаються як величний перегук віків (з газ.);
// у знач. прикм.
В чужім полі і без серпа, не маю чим жати; хіба стану полишені колоски збирати (Уляна Кравченко);
// поли́шено, безос. пред.
Я ревів з жалю, що мене полишено (О. Кобилянська).
Словник української мови (СУМ-20)