полотенце
ПОЛОТЕ́НЦЕ, я, с.
1. Те саме, що полотно́ 1.
[Маруся (перебиває):] Ось годі, мамо, а то ви будете тут плакатись, а в городі чиїсь свині вбілять ваше полотенце (С. Васильченко);
– Попрядуть люди, погнити не дадуть [прядиву]. Та й викине [Ониська] на весну полотенця шматків чималенько (А. Головко).
2. Частина мережки, яка являє собою широку смугу ажурного візерунка та розділяє групи дірочок у ньому.
Рапорт у третьому ряді складається, як і в першому, з двох полотенець та двох стовпчиків (з наук. літ.).
3. Перетинка на лапці водоплавного птаха.
4. спец. Зменш.-пестл. до полотно́ 6.
Словник української мови (СУМ-20)