получка
ПОЛУ́ЧКА, и, ж., розм.
Заробітна плата.
Цього року з грішми і сівба пройшла легше. Ще й зосталося карбованців кілька, – доклали до них Артемову получку та й купили телицю (А. Головко);
Проміння сонця гріло тучку, хитались віти золоті, коли він матері получку приніс уперше у житті (В. Сосюра);
// День одержання заробітної плати.
Завтра неділя, а сьогодні в нас получка (А. Шиян);
Береглася [Маруся], щоб хоч звідсіля хазяїн не вигнав. Часом на хліб до получки немає, а за підвал уже зарані сплатить (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)