получчати
ПОЛУ́ЧЧАТИ, аю, аєш, док., розм., рідко.
1. Стати кращим, поліпшати.
І наші козачі Дурні голови за правду, За віру Христову, Упивались і чужої, І своєї крові!.. А получчали?.. ба де то! Ще гіршими стали, Без ножа і автодафе Людей закували Та й мордують... (Т. Шевченко);
// безос. Змінитися на краще, покращати (про стан здоров'я).
– Та їй [Марусі], здається, трохи получчало: буде здорова! (Марко Вовчок).
2. Погарнішати, покрасивішати (про зовнішній вигляд).
– Дивись, який став! Як получчав! Бач, радується! (Марко Вовчок).
Словник української мови (СУМ-20)