получчати
ПОЛУ́ЧЧАТИ, аю, аєш, док., розм., рідко,
1. Стати кращим, поліпшати;
// безос. Змінитися на краще, покращати (про стан здоров’я).-
Та їй [Марусі], здається, трохи получчало: буде здорова! (Вовчок, І, 1955, 235).
2. Погарнішати, покрасивішати (про зовнішній вигляд).
— Дивись, який став! Як получчав! Бач, радується! (Вовчок, VI, 1956, 243).
Словник української мови (СУМ-11)