полюс
ПО́ЛЮС, а, ч.
1. Точка перетину уявної осі обертання Землі з її поверхнею.
За формою Земля є куля, помітно сплющена біля полюсів (з наук.-попул. літ.);
Над царством льодів через полюс Північний Мій шлях простелявся – далекий, незвичний (С. Олійник);
// Місцевість, яка прилягає до цієї точки.
Одежі на себе понакутували [молодиці], наче на полюс зібралися (В. Кучер).
2. спец. Точка перетину нерухомої осі з поверхнею тіла, яке обертається.
3. фіз. Один з двох протилежних кінців електричного ланцюга або магніту.
Затискачі елемента, до яких прилучають проводи від зовнішнього кола, називаються полюсами елемента (з навч. літ.);
Якщо полюси батарейки від звичайного кишенькового ліхтарика з'єднати металевими дротиками з гальванометром, то стрілки приладу відхиляться (з наук.-попул. літ.).
4. тільки мн., перен. Що-небудь абсолютно протилежне іншому.
Україна майже постійно у своїй історії виявлялась між різними державно-політичними полюсами на лінії їх боротьби, включаючись часто до складу то однієї, то іншої державної структури (із журн.).
△ (1) Магні́тний по́люс – точка на земній кулі, де магнітна стрілка набуває вертикального положення;
(2) По́люс хо́лоду – район найнижчих зимових температур на земній поверхні.
На клімат [Камчатки] впливають як течії, так і полюс холоду, який міститься не на Північному полюсі, а на кілька тисяч кілометрів на південний схід, приблизно в районі Верхоянська (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)