полігонний

ПОЛІГО́ННИЙ, а, е.

Прикм. до поліго́н 1, 2.

Полігонна пустеля, піщані бархани, що тягнуться аж до крайнеба, – тільки глянеш на них, так одразу тоскно стає (О. Гончар);

// Стос. до полігона (у 1, 2 знач.).

Уралов спершу побоювався, що не звикне тут Галя, занудьгує серед полігонного одноманітного життя (О. Гончар);

Великого поширення [в Україні] набули полігонні установки для виготовлення залізобетонних елементів, цегляних блоків та ін (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. полігонний — -а, -е. Прикм. до полігон 1), 2). || Стос. до полігона (у 1, 2 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. полігонний — поліго́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
3. полігонний — ПОЛІГО́ННИЙ, а, е. Прикм. до поліго́н 1, 2. Полігонна пустеля, піщані бархани, що тягнуться аж до крайнеба, — тільки глянеш на них, так одразу тоскно стає (Гончар, Тронка, 1963, 293); // Стос. до полігона (у 1, 2 знач.).  Словник української мови в 11 томах