полігонний
ПОЛІГО́ННИЙ, а, е.
Прикм. до поліго́н 1, 2.
Полігонна пустеля, піщані бархани, що тягнуться аж до крайнеба, – тільки глянеш на них, так одразу тоскно стає (О. Гончар);
// Стос. до полігона (у 1, 2 знач.).
Уралов спершу побоювався, що не звикне тут Галя, занудьгує серед полігонного одноманітного життя (О. Гончар);
Великого поширення [в Україні] набули полігонні установки для виготовлення залізобетонних елементів, цегляних блоків та ін (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- полігонний — -а, -е. Прикм. до полігон 1), 2). || Стос. до полігона (у 1, 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- полігонний — поліго́нний прикметник Орфографічний словник української мови
- полігонний — ПОЛІГО́ННИЙ, а, е. Прикм. до поліго́н 1, 2. Полігонна пустеля, піщані бархани, що тягнуться аж до крайнеба, — тільки глянеш на них, так одразу тоскно стає (Гончар, Тронка, 1963, 293); // Стос. до полігона (у 1, 2 знач.). Словник української мови в 11 томах