1. Словник української мови в 11 томах

полігонний

ПОЛІГО́ННИЙ, а, е. Прикм. до поліго́н 1, 2.

Полігонна пустеля, піщані бархани, що тягнуться аж до крайнеба, — тільки глянеш на них, так одразу тоскно стає (Гончар, Тронка, 1963, 293);

// Стос. до полігона (у 1, 2 знач.).

Уралов спершу побоювався, що не звикне тут Галя, занудьгує серед полігонного одноманітного життя (Гончар, Тронка, 1963, 297);

Великого поширення [на Україні] набули полігонні установки для виготовлення залізобетонних елементів, цегляних блоків та ін. (Архіт. Рад. Укр., 1957, 17).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полігонний — -а, -е. Прикм. до полігон 1), 2). || Стос. до полігона (у 1, 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. полігонний — поліго́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. полігонний — ПОЛІГО́ННИЙ, а, е. Прикм. до поліго́н 1, 2. Полігонна пустеля, піщані бархани, що тягнуться аж до крайнеба, – тільки глянеш на них, так одразу тоскно стає (О. Гончар); // Стос. до полігона (у 1, 2 знач.). Словник української мови у 20 томах