поліфонія
ПОЛІФОНІ́Я, ї, ж.
Багатоголосся в музиці, засноване на одночасному сполученні й розвитку ряду рівноправних мелодій.
Г. Верьовка складає свої пісні в дусі народної підголоскової поліфонії (з наук. літ.);
Йдучи за традиціями народного багатоголосся і використовуючи прийоми класичної поліфонії, Стеценко компонує свої твори з кількох мелодичних потоків (з наук. літ.);
* Образно. Поліфонія думки і почуття характерна для новаторської поезії Тичини (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)