поміч
ПО́МІЧ, мочі, ж.
1. Фізична участь кого-небудь у здійснюваній кимсь дії; допомога.
Воно-то й треба було його помочі, щоб на зиму бджоли установити (П. Куліш);
Кілька днів плювався [Дмитро] кров'ю і без помочі матері не міг повернутися (М. Стельмах);
// Підтримка у війні чи якійсь іншій боротьбі.
Послухав Гривко розумної ради, запросив Качура і Гусака, а ті обіцяли йому свою поміч у війні (І. Франко);
Через Дунай, через Карпати Лягли мости від наших нив, По них на Захід йшли солдати, Ішли на поміч до братів (М. Нагнибіда);
// Сприяння у здійсненні якогось заходу.
В 1840 році Тарас з поміччю приятелів надрукував свого першого “Кобзаря” (Панас Мирний);
Може б, Ви були ласкаві і при нагоді перебалакали з редакторами та вияснили їм мету .. такого обміну часописами. Буду дуже вдячний за поміч (М. Коцюбинський);
// Матеріальна підтримка.
Вона рощитувала [розраховувала], що щоденний пайок на неї – буде поміччю і для болящої Мотрі (Панас Мирний);
– Що мені буде треба, я матиму й без грошей. А їй [матері] пошлю, все-таки поміч (О. Гончар);
// Захист, порятунок у біді, від нападу когось і т. ін.
Здаля, з-поза річки, долинав часом п'яний фашистський рев та одинока жіноча душа розпачливо кликала на поміч: – Рятуйте-е-е!.. (О. Довженко);
Вікторія тікала .. і опинялася в лісі, гукала, щоб бігли на поміч Іра, Люся, Женя (А. Хижняк);
// Сприяння в лікуванні, полегшенні страждань.
Бачить Наум, що зовсім біда, .. побіг до сусіди, розбудив, попрохав її, щоб йшла швидше на поміч до Насті (Г. Квітка-Основ'яненко).
2. розм. Той, хто допомагає кому-небудь.
– Я оце думав: хто мені поможе підняти на дерево борть! Аж тут і поміч прийшла (М. Стельмах);
Десь уже скакала на ошалілих конях поміч для прикордонника (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)