Словник української мови у 20 томах

понаварювати

ПОНАВА́РЮВАТИ, юю, юєш, док., що.

Нарити багато різних страв або однієї страви у великій кількості.

Радюка ждали в Журбанях щодня. Мати понапікала й понаварювала (І. Нечуй-Левицький);

[Федора:] Скільки ви вже тих вареннів понаварювали, добра всякого надбали (С. Васильченко).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. понаварювати — понава́рювати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. понаварювати — -юю, -юєш, док., перех. Зварити багато різних страв.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. понаварювати — Понава́рювати, -рюю, -рюєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. понаварювати — ПОНАВА́РЮВАТИ, юю, юєш, док., перех. Зварити багато різних страв. Радюка ждали в Журбанях щодня. Мати понапікала й понаварювала (Н.-Лев., І, 1956, 449); [Федора:] Скільки ви вже тих вареннів понаварювали, добра всякого надбали (Вас., III, 1960, 139).  Словник української мови в 11 томах
  5. понаварювати — Понаварювати, -рюю, -єш гл. Наварить (во множествѣ). Маркев. 71. Вона заходилась, — понапікала хліба, понаварювала. Грин. II. 85. Мати понапікала й понаварювала. Левиц. Пов. 154.  Словник української мови Грінченка