понести
ПОНЕСТИ́, су́, се́ш, док.
1. кого, що. Піти, несучи кого-, що-небудь.
Вони приїхали останні. Казанцев взяв Олесю на руки й поніс в свою квартиру (І. Нечуй-Левицький);
– Нянька панича понесла гуляти (Панас Мирний);
* Образно. Зодягла на нього жінка новеньке мережане ярмо. Павло мовчки сунув туди шию, як бичок-третячок, і поніс його крутим життєвим шляхом (Григорій Тютюнник);
// Несучи, доставити кого-, що-небудь кудись або комусь; віднести.
Обідати наварю і батькові у поле понесу (Г. Квітка-Основ'яненко);
І що б було зразу понести попові звірину [зайця]? Так підбив же нечистий докосити жито (М. Стельмах);
* Образно. Слухала [мати] з радістю пострілів клекіт, В бій понесла б і життя своє (Д. Павличко);
// у сполуч. зі сл. на собі. Змогти, здужати нести.
Брали [зерно], правда, не важивши. Хто скільки здужав на собі понести (А. Головко);
– А ви, дядьку, теж сильні? Цікаво, скільки ви на собі грузу понесете? (Григорій Тютюнник);
// у сполуч. зі сл. постать, голова, тіло і т. ін., поет. Піти.
Шукаючи очима, де б сісти, він тихо поніс свою .. постать до садової лавки (М. Коцюбинський);
Сергій звівся на ноги і легко поніс по ріллі своє м'язисте і легке тіло (Григорій Тютюнник);
// перев. мн. Прийде край комусь, чомусь; покарають кого-небудь.
– Не лякайте, старосто. Не ті тепер часи... Носив вовк, понесуть вовка, – скосивши хижо очі на Дарія, пробасив Терешко Контуш (А. Іщук);
* Образно. І в'янеш ти, а дні летять, Несуть все добре за собою, Уже й надію понесли, А ти осталась на землі – Одна-однісінька (Т. Шевченко);
// Тримаючи щось у руці, спрямувати куди-небудь.
І чарки не поніс за ухо! (Л. Боровиковський);
У молоко мама густо накришувала хліба. І ось одного разу, коли батько відвернувся, я поніс до рота ложку самого молока (В. Минко);
* Образно. Де вже нам, мужикам, з міськими робітниками рівнятися. Одним словом – гречкосії! Але ти не думай, Артеме. І ми теж дещо міркуємо. Ложку за вухо не понесемо. А таки до рота (А. Головко);
// Піти куди-небудь, щось маючи на собі або беручи з собою.
– Як же ти понесеш свої синяки на музики? – сказав Мина (І. Нечуй-Левицький);
Перебрели [бійці] через рокітливий потік. Понесли на дулах гвинтівок .. місячні бліки [полиски] (Григорій Тютюнник);
Десь на сусідню вулицю дівчата понесли свою тиху пісню про кохання (М. Стельмах);
// у сполуч. зі сл. прізвище. Успадкувати.
Я знав, що Романко помер в минулому році.., але прізвище його понесе цей Юрко (М. Томчаній);
// перен. Зберегти, затаїти в собі якісь почуття, враження, думки.
Безкрає перекопське побоїще під небом осіннім, з безліччю полеглих у вічнім пориві: в закам'янілому штурмі, – на все життя понесе Яресько цю сувору картину в своїм серці (О. Гончар);
Стадник не зомлів і після останнього кия. Підгоївши виразки сорому і помолившись за спасіння душі в .. церкві Запорізької Січі, він одразу ж з її порога поніс люту злобу свою до шляхетського можновладства (М. Стельмах).
2. кого, що. Швидко повезти, помчати кого-, що-небудь.
Пізнавши шкапа шлях додому, Смикнула раз, другий – і хлопця понесла (Є. Гребінка);
Гордій причинив дверці, двигнув злегенька віжками, і пара розкішних вороних коней понесла по снігу, як ту пір'їну, блискучу карету до клубу (Л. Яновська);
Космічні кораблі силою атома понесуть людину Землі на Місяць, Марс, Венеру (з наук.-попул. літ.).
3. Почати швидко бігти, перев. не підкоряючись тому, хто править (про коней).
Упав [Потап] з розгону на сани і вдарив коняку. Кобила махнула задом і понесла (М. Коцюбинський);
“Тікай! Тікай!” із тарантаса Кричить візник, та кінь поніс, І на хмурне лице Тараса Хлюпнули бризки з-під коліс (М. Бажан);
На шляху в Гурзуф коні одного із фаетонів, побачивши машину, понесли, фаетон розбився, пасажири дістали травми (з газ.);
// Почати швидко рухатися в якомусь напрямку (про автомашину).
Машина заревла, буксуючи в стерні, виправувалася на шляшок і понесла на Чепеліївку (Іван Ле);
// Потекти нестримно (про річку, потік).
Стаяли живо сніги, розірвала морозні окови Річка і вниз понесла, повінню грає в руслі (І. Франко).
4. кого, що. Стихійно почати переміщати кого-, що-небудь силою свого руху (про течію води, вітер).
Дніпрова хвиля вже далеко понесла сестру й розбила на гостре каміння (Марко Вовчок);
Вітер підхопив на межнику перекотиполе .. Викотив на шлях, закрутив і поніс, поніс... (І. Цюпа);
* Образно. Вітер тихий з України Понесе з росою – Мої думи аж до тебе... (Т. Шевченко);
// Почати поширювати звуки, запахи і т. ін. (про вітер).
Вітер поніс звуки голосу над воду (О. Ільченко);
// безос., чим, розм. Подути, повіяти чим-небудь.
Понесло холодом – ніжним та таким проймаючим, що, здається, й старі дуби та липи почули його (І. Франко);
Якось зразу понесло дубовою бочкою, неприємно запахло огірками (В. Земляк);
// Спрямувати течію, плин чого-небудь.
Канали понесуть води Дніпра в засушливі степи (з газ.);
* Образно. А іноді хіба не крутить нас життя на місці, не даючи ні виходу, ні навіть іншого бажання? І тільки потім, уже вимотавши всі сили, витріпавши молоду міць, .. понесе тебе, безпомічного і безпорадного, куди само знає... (Г. Хоткевич);
// Змушувати йти, їхати, захопивши силою свого руху (про людський потік).
Його [Самійла] одразу захопив людський потік і поніс, закрутив у своєму гаморі, мов у водовороті (В. Кучер);
* Образно. Ганні слід було б на цьому слові й спинитися.., але Ганну понесла люта досада далі (Л. Яновська);
// безос.
Йона впустив поперед себе всіх своїх мінометників. Одразу їх підхопило, понесло (О. Гончар);
// безос. Піти або поїхати куди-небудь (з несхвальним ставленням).
– Понесло [економа] десь у Піски (М. Коцюбинський);
Хтось вийшов надвір .. “Куди ж його понесло? І хто це?” (М. Трублаїні);
// безос. Змінити місце роботи, місце проживання і т. ін. (з несхвальним ставленням).
[Сава:] Стара моя покинула мене. Понесло її аж у МТС за тридцять верств [верст] (З. Мороз);
// перен. Цілком заволодіти чиїми-небудь інтересами, увагою; захопити.
Подорож, як буря, захопила молодого робітника й співака, понесла, вихрила й п'янила (Іван Ле);
// у сполуч. зі сл. мрія, думки і т. ін., перен. Почати думати про щось конкретне, уявляти щось бачене раніш.
Понесли його думки на поле, між зелені жита, де він перше зустрівся з Галею... (Панас Мирний);
Савка заплющив очі, і пісня понесла його кудись у затуманені яри та долини (М. Зарудний).
5. що, перен. Почати поширювати серед людей (ідеї, знання, досвід і т. ін.).
І слово правди понесли По всій невольничій землі Твої апостоли святії (Т. Шевченко);
Митець [Т. Г. Шевченко] мріє про те, щоб понести мистецтво в маси (з наук. літ.);
// Передати, переказати що-небудь.
Він пізнав мене і так промовив: “Повернися у свою країну, Понеси їй звістку благодатну” (Леся Українка);
* Образно. Ви, журавлики, летіть Високо над світом, Ви привіт наш понесіть Іноземним дітям! (І. Нехода).
6. що. Почати говорити таке, що викликає осуд.
“Уб'ю, гадюку, уб'ю змію!.. Вона [дочка] з мене кров виссала, вона...” – та тут вже таке понесе, що не хочу тобі й розказувати (Г. Квітка-Основ'яненко);
Хведір поніс таке, що Хівря, прослухавши, аж перехрестилася (Панас Мирний);
// на кого, перен. Ви́кликати, спричинити роздратування, почуття гніву у когось; накликати що-небудь небажане.
Коли б ті діти не росли, Тебе, святого, не гнівили, Що у неволі народились І стид на тебе понесли (Т. Шевченко).
7. кого і без дод., розм. Завагітніти.
Будь проклята мати, І день, і година, коли понесла, Коли породила, на світ привела! (Т. Шевченко);
Перші дні одруження жила [Оксана], як у сні. Нічого не знала, не помічала, засліплена щастям. Потім дитя понесла (І. Цюпа).
8. що, діал. Зазнати.
Біль унаслідок вивихнення ноги, як і ушкодження на голові й тілі, які понесла хора [хвора], падаючи безпритомно, засудили звичайно енергійну й рухливу жінку на кількатижневе лежання (О. Кобилянська);
Все горе те, все море сліз, Що й нині очі твої ллють, Всі муки ті, що ти поніс, Народе мій, забудь! (І. Франко).
◇ (1) Баляндра́си понести́ / нести́, жарт. – почати розповідати, говорити про щось несерйозне, неважливе і т. ін.
І молодиці-цокотухи Тут баляндраси понесли (І. Котляревський);
Бог поні́с див. Бог;
Ви́везти (ви́тягти, ви́нести, понести́) / виво́зити (витяга́ти, вино́сити, нести́) на свої́х пле́ча́х (на собі́) див. виво́зити;
Куди́ чорт (біс, нечи́стий і т. ін.) поні́с див. чорт;
Лихи́й несе́ / прині́с (поні́с) див. лихи́й¹;
Носи́ти / поне́сти смі́ття́ під ха́ту див. носи́ти;
(2) Понести́ / нести́ на язика́х (на язику́) кого, що – поширювати якісь відомості (перев. негативні) про когось--щось; осудити, обмовити кого-, що-небудь.
Вже зранку старого Кавуна понесли баби на язиках, – скрізь розливалася повіддю масна новина: “Старого Кавуна приловили на крадіжці” (П. Козланюк);
Самі́ но́ги несу́ть (но́сять) / понесли́ див. нога́;
Чорт (ді́дько, нечи́стий, лихи́й і т. ін.) несе́ (но́сить) / поні́с (прині́с, розноси́в) <�Нечи́ста (вра́жа) си́ла несе́ (но́сить) / понесла́ (принесла́, розноси́ла)> <�Чорти́ несу́ть / прине́сли́ (зневажл. притаска́ли)> див. чорт;
(3) Чортя́ка понесла́ (д) див. чорт;
(4) Щоб тебе́ (його́) понесло́ по не́трях та по болота́х (пове́рх де́рева), безос. – уживається як прокляття і виражає обурення, незадоволення чиїмись вчинками, діями і т. ін.
Щоб тебе понесло по нетрях та по болотах! (Номис);
За тими волами я посивів парубком, побила б їх морока. Тепер тішся на старість, щоб йому дихати не дало, щоб його понесло поверх дерева, на безголов'я! (М. Коцюбинський);
Що на язи́к набіжи́ть (понесе́) див. що¹;
Як (мов, ні́би і т. ін.) бу́ря понесла́ див. бу́ря;
(5) Як (мов, ні́би і т. ін.) на кри́лах понесло́ кого і без дод., безос. – хто-небудь дуже швидко пішов, побіг і т. ін.; поспішив кудись.
[Коваль:] Молода вже у фаті, а молодий баняки носить. Іди, Семене, бо дружки в хату не пустять. [Хима Стратонівна:] Ото ж бо. (Семен вийшов). Як на крилах понесло. Сказано, любов (М. Зарудний).
Словник української мови (СУМ-20)