понести

ВІ́ЯТИ чим, безос. (про тепло, холод, запах і т. ін. — доноситися, розноситися, ширитися в повітрі), ПОВІВА́ТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ПОТЯГА́ТИ (ПОТЯ́ГУВАТИ), НЕСТИ́, ДУ́ТИ, ПОДУВА́ТИ, ДИ́ХАТИ, ПРОДУВА́ТИ, ПРОДИМА́ТИ, ТХНУ́ТИ. — Док.: війну́ти, пові́яти, потягти́, потягну́ти, понести́, поду́ти, поду́нути, дихну́ти, проду́ти, тхну́ти, пахну́ти розм. Дав Бог весну, віє теплом, із стріх вода капле (Марко Вовчок); На Івашка війнуло духом сушеної калини (О. Донченко); З лісу тягло хвоєю і гнилим деревом (В. Собко); Цвіли сади, білі-білі стояли; Несло пахощами (А. Тесленко); Повівало ніжними пахощами акацій (Ю. Збанацький); Свіжість потягла з-за будинку (І. Ле); Подувало з моря штормовим вітром (В. Кучер); По хаті продувало різким холодом (І. Франко); Йон зупинивсь. На нього тхнуло теплом з піддашшя (М. Коцюбинський); Передранкова вогкість пахнула мені в лице, коли я розчинив двері надвір (Ю. Смолич).

ЗАВАГІ́ТНІТИ без додатка, а також ким (стати вагітною), ЗАЧА́ТИ кого, що, заст., поет., ПОНЕСТИ́ без додатка, а також кого, що, розм., ЗАВАГОНІ́ТИ заст., ЗАВАГОТІ́ТИ заст.; НАБІ́ГАТИ без додатка, а також кого, що, розм. зневажл. (перев. про неодружену жінку). — Недок.: вагі́тніти, вагоні́ти, ваготі́ти. Помітили люди — та як у дзвони задзвонили: — Чули, чули? — питає молодиця другу, стрівши на вулиці. — Завагітніла (Мотря)... (Панас Мирний); Безталанна та хвилина, коли я зачала тебе; проклята та радість, якою я раділа, чуючи, що щось ворушиться під серцем... (Панас Мирний); — ...Перші дні одруження жила, як у сні. Нічого не знала, не помічала, засліплена щастям. Потім дитя понесла (І. Цюпа); (Калина (Данилові):) Запродали мою матір волосному писареві, котрий покинув її, як завагоніла, а потім вигнали її з рідної хати... (М. Кропивницький); Солоха чим далі все товщала, це примітила й господиня й думала про себе: — ..Дивно мені тілько, — де така поганка набігала (Панас Мирний).

ПОМЧА́ТИ (про запряжених коней — побігти швидко, нестримно), ПОНЕСТИ́. Кілька здорових хлопців прискочило до брички, підважили васаг і були б напевне перекинули, коли б налякані коні не шарпнули враз брички і не помчали нас на гору з такою прудкістю, з якою ми спускались з гори (М. Коцюбинський); Коні швидше понесли, Дим ногами підняли, К хутору примчали (Л. Боровиковський).

Значення в інших словниках

1. понести — понести́ дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. понести — -су, -сеш, док. 1》 перех. Піти, несучи кого-, що-небудь. || Несучи, доставити кого-, що-небудь кудись або комусь; віднести. || у сполуч. зі сл. на собі. Здужати нести. || у сполуч. зі сл. постать, голова, тіло і т. ін., поет. Піти. || Забрати куди-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. понести — ПОНЕСТИ́, су́, се́ш, док. 1. кого, що. Піти, несучи кого-, що-небудь. Вони приїхали останні. Казанцев взяв Олесю на руки й поніс в свою квартиру (І. Нечуй-Левицький); – Нянька панича понесла гуляти (Панас Мирний); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
4. понести — поне́сти : ♦ ба́чив: двоє <�цига́н> на дрючка́х поне́сли → бачити  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. понести — док. Про надмірну балакучість. Все, профа понесло...  Словник сучасного українського сленгу
6. понести — баляндра́си понести́ / не́сти, жарт. Почати розповідати, говорити про щось несерйозне, неважливе і т. ін. І молодиці-цокотухи Тут баляндраси понесли (І. Котляревський). куди́ но́ги несу́ть / понесу́ть, перев. зі сл. піти́, втіка́ти і т. ін.  Фразеологічний словник української мови
7. понести — Поне́сти́, -несу́, -несе́ш; поні́с, -несла́, -сли́; поні́сши  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. понести — ПОНЕСТИ́, су́, се́ш, док. 1. перех. Піти, несучи кого-, що-небудь. Вони приїхали останні. Казанцев взяв Олесю на руки й поніс в свою квартиру (Н.-Лев., III, 1956, 145); — Нянька панича понесла гуляти (Мирний, IV, 1955, 234); *Образно.  Словник української мови в 11 томах
9. понести — Поне́сти́, су́, се́ш гл. 1) Понести, отнести. Лисичка і понесла півника додому. Рудч. Ск. II. 5. Ой чи ж бо ти, моє серце, натури такої, щоб почув од їдної, поніс до другої. Чуб. V. 146. Нечиста його туди понесла! піду, де очі понесуть.  Словник української мови Грінченка