понімечення
ПОНІМЕ́ЧЕННЯ, я, с.
Дія за знач. поніме́чити.
Розгорніть твір Івана Франка “Сучасний літопис” і подивіться, як поет протестував проти понімечення не лише українських земель, але й земель польських (П. Тичина);
Намагаючись здійснити повне понімечення України, вони [гітлерівці] привселюдно спалили українські історичні книги (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)