попелище
ПОПЕЛИ́ЩЕ, а, с.
1. Місце, куди викидають попіл.
І таке придумали, на попелі буряки вирощувати! Всі попелища вже повигрібали Маріїні буряківниці (І. Цюпа).
2. Купа попелу.
Тихо в гаї і в селищі, Спить ще оболонь, Вже погас у попелищі Наш нічний огонь (І. Франко).
3. Спалена, зруйнована будівля, селище і т. ін.
Як вона кляла .. ту фабрику! Як вона бажала, щоб огонь хоч з неба упав на неї і обернув у одно сіре попелище (Панас Мирний);
// перен. Що-небудь зруйноване, знищене.
Після війни люди будувалися часто на попелищі.
Словник української мови (СУМ-20)