попелюшка
ПОПЕЛЮ́ШКА¹, и, ж.
Казковий персонаж доброї, слухняної нерідної дочки, яка виконує всю чорну роботу і не користується ніякими правами члена сім'ї.
В останній розмові з Ольгою Завадка пророчив їй незавидне майбуття з ласки швагра і лякав, що їй, Олі, доведеться жити на правах попелюшки (Ірина Вільде);
* Образно. [Олімпіада Іванівна:] І нащо ти, Любочко, сих обшарпанців принаджуєш? Зовсім не до речі; щоб ще обікрали нас. [Любов:] Ну, як вам не сором? .. Ну, нащо ви моїх попелюшок прогнали? (Леся Українка).
ПОПЕЛЮ́ШКА², и, ж.
Зменш.-пестл. до попелю́ха².
Словник української мови (СУМ-20)