поперечник

ПОПЕРЕ́ЧНИК, а, ч.

1. Уявна або зроблена лінія по ширині чого-небудь.

Богдан Хмельницький знав кілька форм таборів – найчастіше робили у чотири ряди, з крилами, довшими за поперечники (П. Панч);

// Те саме, що діа́метр.

Поперечник його [Місяця] становить трохи більше чверті земного (з газ.).

2. рідко. Те саме, що попере́чка.

В середині корпуса ліри на поперечнику (“зятьку”) закріплений волок з дерев'яним коліщам (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. поперечник — попере́чник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. поперечник — (кола) діяметр; Р. поперечка, поперечина.  Словник синонімів Караванського
3. поперечник — -а, ч. 1》 Уявна або зроблена лінія по ширині чого-небудь. || Те саме, що діаметр. 2》 рідко. Те саме, що поперечка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. поперечник — ДІА́МЕТР (відрізок прямої, що сполучає дві точки кола і проходить через його центр), ПОПЕРЕ́ЧНИК, ПРОМІ́Р діал. Велика, велика площа.. Далеко на іншому боці площі -- ямка, діаметр — кілька дюймів (Ю. Яновський); Лопух великий.  Словник синонімів української мови
5. поперечник — Попере́чник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. поперечник — ПОПЕРЕ́ЧНИК, а, ч. 1. Уявна або зроблена лінія по ширині чого-небудь. Богдан Хмельницький знав кілька форм таборів — найчастіше робили у чотири ряди, з крилами, довшими за поперечники (Панч, Гомон. Україна, 1954, 319); // Те саме, що діа́метр.  Словник української мови в 11 томах