поперечник

попере́чник

-а, ч.

1》 Уявна або зроблена лінія по ширині чого-небудь.

|| Те саме, що діаметр.

2》 рідко. Те саме, що поперечка.

Значення в інших словниках

1. поперечник — попере́чник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. поперечник — (кола) діяметр; Р. поперечка, поперечина.  Словник синонімів Караванського
3. поперечник — ПОПЕРЕ́ЧНИК, а, ч. 1. Уявна або зроблена лінія по ширині чого-небудь. Богдан Хмельницький знав кілька форм таборів – найчастіше робили у чотири ряди, з крилами, довшими за поперечники (П. Панч); // Те саме, що діа́метр.  Словник української мови у 20 томах
4. поперечник — ДІА́МЕТР (відрізок прямої, що сполучає дві точки кола і проходить через його центр), ПОПЕРЕ́ЧНИК, ПРОМІ́Р діал. Велика, велика площа.. Далеко на іншому боці площі -- ямка, діаметр — кілька дюймів (Ю. Яновський); Лопух великий.  Словник синонімів української мови
5. поперечник — Попере́чник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. поперечник — ПОПЕРЕ́ЧНИК, а, ч. 1. Уявна або зроблена лінія по ширині чого-небудь. Богдан Хмельницький знав кілька форм таборів — найчастіше робили у чотири ряди, з крилами, довшими за поперечники (Панч, Гомон. Україна, 1954, 319); // Те саме, що діа́метр.  Словник української мови в 11 томах