поперечник
ПОПЕРЕ́ЧНИК, а, ч.
1. Уявна або зроблена лінія по ширині чого-небудь.
Богдан Хмельницький знав кілька форм таборів — найчастіше робили у чотири ряди, з крилами, довшими за поперечники (Панч, Гомон. Україна, 1954, 319);
// Те саме, що діа́метр.
Поперечник його [Місяця] становить трохи більше чверті земного (Рад. Укр., 4.I 1959, 4).
2. рідко. Те саме, що попере́чка.
В середині корпуса ліри на поперечнику («зятьку») закріплений волок з дерев’яним коліщам (Укр. нар. муз. інстр., 1967, 119).
Словник української мови (СУМ-11)