поперхнутися
ПОПЕРХНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док.
1. Задихнувшись, закашлятися від попадання їжі, води і т. ін. в дихальне горло.
Голосне кахикання почулося з краю довгого столу. Це поперхнувся борщем майстер Лелека (О. Донченко);
Садовський поперхнувся рибою і артистично закашляв (Л. Смілянський);
Йонька поперхнувся димом (Григорій Тютюнник);
“Кхи-кхи!” поперхнувся дід їдким димом самосаду (І. Волошин);
* Образно. Кулемет поперхнувся, закашлявся і замовк (А. Трипільський).
2. Відчути нестачу повітря від напливу якогось гострого почуття, сміху, плачу і т. ін.
Віктор від несподіванки та подиву аж поперхнувсь. Через те і не встиг нічого спитати (А. Головко);
Парубок .. дивиться на Плачинду і, коли той поперхнувся злістю, удавано, з зітханням відповідає: – Хоч лайте, хоч не лайте, а печінку бережіть (М. Стельмах);
Академік посміхнувся, а Пилип Пилипович навіть поперхнувся від сміху (М. Чабанівський).
◇ (1) Поперхну́тися сло́вом яким і без означення. – раптово замовкнути, не закінчивши якоїсь думки; не договорити.
А бандит питає: – Який там плужок? Він не стріляє часом? Чую: поперхнувся тато словом – мабуть, хотів удати посмішку (О. Донченко);
Панна Ярина аж поперхнулась тим сердитим і зневажливим словом, котрим хотіла була дати одкоша молоденькому нахабі (О. Ільченко).
Словник української мови (СУМ-20)