попоїздити
ПОПОЇ́ЗДИТИ, ї́жджу, ї́здиш, док., розм.
1. Їздити тривалий час; поїздити багато.
Довгенько-таки попоїздили, ще раз перевернулись, поки натрапили на шлях (О. Стороженко);
Попоїздили по світах, поки Бачура служив (М. Чабанівський);
Як попоїздили, так і набрали собі усякого звіра (Сл. Б. Грінченка);
// Використовуватися для їзди тривалий час.
Балагула обшарпана, обідрана; видко, що попоїздила чимало (А. Кримський).
2. на кому, перен. Використовувати в своїх інтересах кого-небудь тривалий час.
– Вимоги у мене до вас будуть такі високі, що ви щоразу пищатимете .. Ну й попоїжджу я на вас (Ю. Шовкопляс).
Словник української мови (СУМ-20)