попошуміти
ПОПОШУМІ́ТИ, ми́ть, док., розм.
Шуміти тривалий час;
// безос., у сполуч. зі сл. у голові, у вухах. Відчувати шум внаслідок хворобливого стану.
Проти четвертого дня уночі, слухаю, стогне на печі матуся моя. А тієї ночі нездорово так було й мені: попошуміло в ушах, у голові; учадів ще вдень (А. Тесленко).
Словник української мови (СУМ-20)