попошуміти

ПОПОШУМІ́ТИ, ми́ть, док., розм. Шуміти тривалий час;

// безос. , у сполуч. із сл. у голові, у вухах. Відчувати шум внаслідок хворобливого стану.

Проти четвертого дня уночі, слухаю, стогне на печі матуся моя. А тієї ночі нездорово так було й мені: попошуміло в ушах, у голові; учадів ще вдень (Тесл., З книги життя, 1949, 81).

Значення в інших словниках

1. попошуміти — попошумі́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. попошуміти — -мить, док., розм. Шуміти тривалий час. || безос., у сполуч. зі сл. у голові, у вухах. Відчувати шум внаслідок хворобливого стану.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. попошуміти — ПОПОШУМІ́ТИ, ми́ть, док., розм. Шуміти тривалий час; // безос., у сполуч. зі сл. у голові, у вухах. Відчувати шум внаслідок хворобливого стану. Проти четвертого дня уночі, слухаю, стогне на печі матуся моя.  Словник української мови у 20 томах