попоїздити

ПОПОЇ́ЗДИТИ, ї́жджу, ї́здиш, док., розм.

1. Їздити тривалий час; поїздити багато.

Довгенько-таки попоїздили, ще раз перевернулись, поки натрапили на шлях (Стор., І, 1957, 106);

Попоїздили по світах, поки Бачура служив (Чаб., Тече вода.., 1961, 41);

Як попоїздили, так і набрали собі усякого звіра (Сл. Гр.);

// Використовуватися для їзди тривалий час.

Балагула обшарпана, обідрана; видко, що попоїздила чимало (Крим., Вибр., 1965, 387).

2. на кому, перен. Використовувати в своїх інтересах кого-небудь тривалий час.

— Вимоги у мене до вас будуть такі високі, що ви щоразу пищатимете.. Ну й попоїжджу я на вас (Шовк., Інженери, 1956, 409).

Значення в інших словниках

1. попоїздити — попої́здити дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. попоїздити — -їжджу, -їздиш, док., розм. 1》 Їздити тривалий час; поїздити багато. || Використовуватися для їзди тривалий час. 2》 на кому, перен. Використовувати в своїх інтересах кого-небудь тривалий час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. попоїздити — ПОПОЇ́ЗДИТИ, ї́жджу, ї́здиш, док., розм. 1. Їздити тривалий час; поїздити багато. Довгенько-таки попоїздили, ще раз перевернулись, поки натрапили на шлях (О. Стороженко); Попоїздили по світах, поки Бачура служив (М.  Словник української мови у 20 томах
4. попоїздити — Попої́здити, -ї́жджу, -ї́здиш; попої́здь, -ї́здьмо, -ї́здьте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. попоїздити — Попої́здити, -джу, -диш гл. Поѣздить много. Як попоїздили, так набрали собі усякого звіра. Мнж. 31.  Словник української мови Грінченка