попошукати
ПОПОШУКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм. Шукати багато разів, тривалий час.
— Бач! Ти й досі носиш це намистечко! Воно хоч і не скляне, а міцненьке; не шкода, що й попошукала його по всьому Києву! — мовила Ївга до дочки (Л. Янов., І, 1959, 392);
— Попошукав, поки таки знайшов в одному льоху знайомих сусідок — позгиналися, трясуться, впізнати мене не можуть (Гончар, III, 1959, 30).
Словник української мови (СУМ-11)