поребрик

ПОРЕ́БРИК, а, ч., буд.

Елемент архітектурного оздоблення стін.

Стародавні майстри [на фасадах Софії Київської] окреслили всі уступи ніш, арок яскравою червоною фарбою орнаменти з торців цегли, поребрики та інші елементи архітектурного декору (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. поребрик — -а, ч. Ряд цеглин, укладених під кутом до зовнішньої поверхні стіни.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. поребрик — 1. Орнаментальний візерунок, утворений рядком цеглин, поставлених на тичок або ложок під кутом до зовнішньої поверхні стіни тощо. Широко застосовувався в архітектурі Київської Русі і Московії. 2. Невисока мурована огорожа хідника з боку проїзної частини дороги.  Архітектура і монументальне мистецтво