порватися
ПОРВА́ТИСЯ¹, ве́ться, док.
1. Розділитися на шматки від смикання або надмірного натягання; розірватися.
Папірець порвався, але Дарка не посміла просити другого (Леся Українка);
[Магістер:] Люди й покоління се тільки кільця в ланцюгу великім всесвітнього життя, а той ланцюг порватися не може (Леся Українка);
Та не порветься волосінь міцна, І вудлища цупкого не зламати... (М. Рильський);
// Втратити цілість, суцільність, єдність.
Проти сонця павутиння лисніло, наче легка літня хмара порвалася на небі (І. Нечуй-Левицький);
Бій був жорстокий і славний, звивиста лінія німецького опору спочатку вирівнялась, вигнулася в ворожий бік, потім порвалась, немов гнила тканина (Ю. Яновський);
// Відокремитися, відірватися від цілого, від основи; обірватися.
Вона кинулась до колиски, вхопила за бильця колиску з дитиною і рвонула її так, що всі вірвечки порвалися (І. Нечуй-Левицький);
Порвалися струни на арфі... І арфа сумує німа (О. Олесь).
2. Зробитися дірявим, подраним.
– Мамо, як учора мене штовхнув Хомин Микола, а я впала, а спідничка й порвалася (Григорій Тютюнник);
// Зноситися до дірок (про одяг, взуття).
Чи бачиш, як ми обідрались! Убрання, постоли порвались, Охляли, ніби в дощ щеня! (І. Котляревський);
– Чого ти сумний такий? – Чоботи порвались, – плачу (А. Тесленко).
ПОРВА́ТИСЯ² див. порива́тися¹.
ПОРВА́ТИСЯ³ див. порива́тися².
Словник української мови (СУМ-20)